Фомова гниль стебла
Leptosphaeria maculans
Фомова гниль (фомове почорніння стебла) — це значуща хвороба ріпаку та інших капустяних культур. Восени на листках з’являються світлі плями з дрібними чорними плодовими тілами; гриб далі проростає через черешок до кореневої шийки та основи стебла, де викликає перетяжку і суху гниль. Уражені рослини ламаються, передчасно достигають і полягають, що призводить до значних втрат урожаю. Первинне зараження відбувається через аскоспори, які виділяються з післяжнивних решток.
Збудник
Гриб Leptosphaeria maculans (анаморфа Phoma lingam)
Симптоми
На осінніх листках утворюються округлі білуваті або сіруваті плями з розкиданими чорними пікнідами. Найсерйозніша ознака — суха перетяжна гниль кореневої шийки та основи стебла, на зрізі видно темну, висохлу тканину. Уражені рослини легко вириваються із ґрунту, навесні передчасно достигають, змінюють забарвлення і полягають.
Господарські культури
- Озимий і ярий ріпак
- Гірчиця
- Капустяна овочева група
Умови поширення
Основним джерелом інфекції є аскоспори, що вивільняються з післяжнивних решток ріпаку під час осінніх дощів; вони переносяться вітром на сходи посіву. Інфекції сприяє волога погода і помірні температури восени. Хвороба поширюється з листків у стебло поступовим проростанням через черешок, що триває від кількох тижнів до місяців.
Шкідливість та поріг обробки
Втрати виникають через перетяжку і ламкість стебел перед збиранням врожаю навіть у посівах, які восени виглядали здоровими. За сильного інфекційного тиску та чутливих сортів втрати можуть сягати десятків відсотків урожаю. Шкідливість оцінюють восени за часткою уражених рослин і глибиною ураження шийки.
Життєвий цикл та джерело інфекції
Гриб зимує на післяжнивних рештках ріпаку, де дозрівають плодові тіла (псевдотеції) з аскоспорами. Вони ініціюють осіннє зараження листків, звідки гриб проростає у стебло і продовжує розвиток протягом зими та вегетації. Короткий інтервал між посівами ріпаку і залишення решток на поверхні значно підвищують інфекційне навантаження.
Діючи речовини для захисту
Огляд звичайно зареєстрованих фунгіцидних діючих речовин. Реєстрацію та дозування завжди перевіряйте в Реєстрі засобів захисту рослин ÚKZÚZ.
- prothioconazole např. Proline
- metconazole např. Caramba (s morforegulačním účinkem)
- tebuconazole např. Horizon
- difenoconazole + paclobutrazol např. Toprex
Захист і профілактика
Ключовим є достатній інтервал ріпаку у сівозміні (не менше 3–4 років) і заробка післяжнивних решток, які є основним джерелом аскоспор. Вирощують більш стійкі сорти, а за наявності спор і розвитку посіву восени (іноді й навесні) застосовують азольні фунгіциди, які також мають морфорегуляторну дію. Реєстрацію та дозування перевіряйте у Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів України.
Культури під загрозою 1
Часті запитання
Чому фомова гниль особливо небезпечна для ріпаку?
Гриб проростає від листків до кореневої шийки та основи стебла, де викликає перетяжку і ослаблення. Рослини потім ламаються і полягають ще до збирання врожаю, тому втрати виникають навіть у посівах, які восени виглядали здоровими.
Як найкраще запобігти фомовій гнилі?
Найефективніша профілактика — достатньо тривалий інтервал вирощування ріпаку на полі (3–4 роки), заробка післяжнивних решток і вибір стійких сортів. Додатково застосовують осіннє фунгіцидне оброблення за сигналізацією появи спор.
Коли проводити осіннє оброблення проти фомової гнилі?
Оброблення проводять у період після появи аскоспор, зазвичай на розвинений осінній посів приблизно у фазі 4–8 листків, залежно від сигналізації та погодних умов. Азольні препарати одночасно зміцнюють і вкорочують посів перед зимою.
Чи допомагає вибір сорту проти фомової гнилі?
Так, між сортами ріпаку існують значні відмінності у стійкості до фомової гнилі, частина з них має специфічні гени резистентності. Стійкий сорт знижує ризик і потребу в інтенсивному фунгіцидному захисті.