Італійська бджола
Apis mellifera ligustica
У тепліших районах південної Моравії та центральної Чехії дає добрі результати; у суворішому кліматі передгірських районів зимівля є складнішою (у Чехії).
Характеристика виду
Основні параметри
- Латинська назва
- Apis mellifera ligustica
- Походження
- Італія (Апеннінський півострів)
- Темперамент
- лагідний
- Медова врожайність
- дуже висока
- Роїння
- середня
- Зимостійкість
- нижча — чутлива до довгих холодних зим; більша витрата кормових запасів через велику літню сім’ю
- Забарвлення
- жовта до золотавої з виразними жовтими кільцями на черевці
- Інші назви
- italka, ligustica
Італійська бджола належить до найпоширеніших у світі розведених рас завдяки золотавому забарвленню та винятковій медовій продуктивності. Матка дуже плідна, колонії досягають великої сили влітку й ефективно використовують основний медозбір. Вищий обсяг зимуючих бджіл, однак, підвищує споживання медових запасів; під час тривалої зими без достатнього підгодовування існує ризик голодування. У середньоєвропейському кліматі ця порода підходить насамперед досвідченим пасічникам, які здатні постійно контролювати запаси й у разі потреби поповнювати їх.
Часті запитання
- Чому італійська бджола споживає більше запасів, ніж карніка?
- Матка італійської бджоли підтримує велику площу розплоду і наприкінці літа та восени, тож сім’я входить у зиму більшою. Більше бджіл означає більшу витрату меду, тому правильна оцінка кормових запасів перед зазимівлею є ключовою.
- Чи схрещується італійська бджола в Чехії з карнікою?
- Так — за вільного парування з трутнями з околиці відбувається природна гібридизація. Отримані сім’ї можуть виявляти підвищену оборонність, типову для міжпорідних гібридів. Чисту лінію можна втримати лише інструментальним осіменінням або в географічній ізоляції.